Справа Савченко-Рубана: куди приведе державу шпигунська війна?

Затримання керівника штабу громадської організації «Офіцерський корпус», переговорника Володимира Рубана 8 березня на КПВВ «Майорськ» за рулем мікроавтобусу, повного вогнепальної зброї та мінометних боєприпасів, стало каталізатором політичної кризи в Києві. Емоційний виступ голови СБУ Грицака, який розповів про масштаби кривавих планів Рубана по дестабілізації ситуації в столиці, захопленні Верховної Ради, вбивств перших осіб держави, мав гучний резонанс.

«Тисячі трупів та ріки крові», що мали «текти до Майдану» – таку апокаліптичну дійсність красномовно змалював очільник спецслужби. Грицак наголосив, що метою терористів «ДНР» та їх російських кураторів було викликати хаос у Києві та повернути війська з АТО в Київ.

В словах керівника СБУ багато емоцій (особливо непотрібних на його посаді) та мало логіки. Навіть незрячим очевидно, що човен в Києві сьогодні розхитують праві націоналісти та радикали («Національні дружини», «Азов»), влаштовуючи показні акції проти російських осередків (банки, культурний центр). Вплив Рубана, якого пов’язують з «кумом» Путіна Віктором Медведчуком, в Києві є надто незначним.

Де «боївки»?  Де те саме «путінське кодло»? Хто мав виконувати плани по дестабілізації? Може сам Рубан мав виступити у ролі Рембо?   Невже це активісти «Українського вибору»? Сама ця організація є вже давно дискредитованою. Між тим єдина роль Медведчука – неофіційний статус переговорника у питаннях заручників в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи в Мінську (офіційно підгрупу очолює віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко).

15 березня на обрії скандалу із затриманням Рубана виникла Надія Савченко, яку він возив до ватажка «ДНР» Олександра Захарченка в «ДНР»  попри офіційну заборону. Її заяви в кращих традиціях жанру ФСБ – прес-конференція 15 березня 2018 р. перед будівлею СБУ, гучні звинувачення проти спікера парламенту Андрія Парубія  (заводив снайперів в готель «Україна» на Майдані) та генерального прокурора Юрія Луценко (став генеральним прокурором, аби не розслідувати злочини на Майдані, які сам скоїв – приніс зброю).

Натомість Юрій Луценко звинуватив Савченко у підготовці теракту: «У слідства є незаперечні докази того, що Надія Савченко особисто планувала, вербувала, давала вказівки, як провести терористичний акт у стінах парламенту, знищивши бойовими гранатами дві ложі. Мінометами планувалось обрушити купол Верховної Ради і автоматами добивати тих, хто виживе».  Дуже схоже, що запрошена на допит в СБУ колишній політв’язень Кремля, перетворюється на колективного цапа відбувайла.

Навіть якщо не відкидати її зв’язки з Москвою (завербована протягом 2 років перебування під арештом), цільове призначення зброї Рубана (хоча він говорить про просту «підставу» СБУ), сценарій Луценко-Грицака виглядає просто неймовірним. Для його реалізації мали б бути створені відповідні умови, головною з яких є параліч правоохоронних органів та тих самих спецслужб. А це вже дуже малоймовірно, бо це означало б змову Медведчука (як основного замовника заворушень) з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим.

ЧИТАТИ. Чому Юлія Тимошенко не підтримала закон про деокупацію та реінтеграцію Донбасу?

Ось тільки Аваков, Парубій, Турчинов та Яценюк – це одна команда політичних яструбів, яка ситуативно взаємодіє з силовим фронтом підтримки Порошенка – Луценко та Грицаком. Політичні оглядачі відразу згадують про президентські та парламентські вибори в 2019 р., які вже на обрії. Порошенко потрібен емоційний гачок, яким можна «зачепити» електорат. Йти проти націоналістів означає наступити на горло власному образу президента-патріота. Краще за все знайти більш спокійного внутрішнього ворога. Медведчук та Рубан з Савченко є виключними кандидатами на цю роль.

Чим закінчиться реформа СБУ?

Дії спецслужб також можна сьогодні розглядати під іншим ракурсом. На 2018 р. була анонсована реформа СБУ, у Верховній Раді вже лежить законопроект президента Порошенка «про національну безпеку». Законопроект, який ніби погоджений з європейськими та американськими партнерами… Ось тільки ніби, адже в останню редакцію вносились правки, яких ніхто зі сторонніх експертів не бачив.

Існують істотні побоювання, що реформа СБУ піде не демократичним шляхом, а зворотнім – посилюючи авторитаризм президента та узаконюючи політичні переслідування. Найперше правило роботи спецслужб на Заході – механізми демократичного нагляду, контролю над подібними органами (зокрема парламентського). Крім того, усунення командної вертикалі та побудови горизонтальних зв’язків. Немає впевненості, що сьогодні, особливо в умовах реальної війни на Сході держави та антикорупційної війни в Україні, президент та його оточення готові до подібних змін.

Кейс Савченко-Рубана виправдовує існування СБУ у тому форматі, в якому вона функціонує зараз. Викриття доводить її ефективність.  В загальний контекст успішності роботи органів лягає й інше резонансне викриття на периферії. Так співробітники Служби безпеки України спільно з прокуратурою АР Крим задокументували та блокували підривну діяльність проти України учасників антиукраїнської мережі, причетних до організації провокаційних акцій. Мережу координував такий собі Артем Бузіла. Як зауважили в СБУ «у рамках відкритого кримінального провадження було проведено 28 обшуків у фігурантів справи в різних регіонах України. Під час них виявили докази причетності учасників мережі до вчинення протиправних дій в інтересах спецслужб РФ».

На жаль, спецслужбам не вдалось попередити низку терактів (підриви автомобілів) в Києві у минулому році. Кияни все також почуваються у небезпеці. Хоча можна впевнено вірити в те, що сьогодні в столиці України аж ніяк не менше шпигунів, аніж було в Берліні в 1914 р. Працювати в цих умовах справді важко. Аби було кому працювати… Ефективна робота органів правопорядку має бути неупередженою та політично незаангажованою.

В Україні органи безпеки (як й суди) часто стають знаряддям політичних маніпуляцій. Тож якщо нинішні викриття є реальною роботою органів – браво! Однак все більше здається, що це цілеспрямована акція збудження популізму напередодні виборів. «Рубанізація» країни спрямована на поглиблення чорно-білого сприйняття реальності виборця та його спонукання до єднання навколо «білого короля». Кремль аплодує стоячі…