“Довели баби до цугундера”. Кінець останнього диктатора Африки

Роберт Мугабе залишався останнім з впливових лівих авторитарних лідерів в Африці, які прийшли до влади ще за часів холодної війни та стали своєрідним символом місцевого деспотизму та клептократії. На протязі 37 років він очолював Зімбабве – спочатку в якості прем’єр-міністра, а потім – президента. Втім, історія його володарювання добігла кінця.

Від революціонера до диктатора

Мугабе очолив державу в 1980 році – відразу після закінчення боротьби проти правління білих, в якій він приймав активну участь, та проголошення Республіки Зімбабве. Його перемога на виборах стала несподіванкою для багатьох – втім, взявши владу в свої руки він не збирався легко її відпускати. Політичні конкуренти були усунені шляхом репресій, а сам Мугабе закріпив за собою одноосібне домінування на політичному Олімпі.

Його правління стало катастрофою внаслідок чорного расизму. Політика націоналізації земель білих фермерів, проведена на початку ХХІ століття, знищила економіку держави. Вимога контролю над іноземними компаніями, що працюють в країні, з боку чорношкірих громадян, підірвала інвестиційну привабливість Зімбабве. Гіперінфляція досягала нечуваних розмірів. Паралельно проти країни вводились міжнародні санкції. При цьому президент продовжував придушувати опозицію.

В зовнішньополітичній сфері Мугабе теж вдавався до різких дій. Прийшовши до влади під лівими лозунгами, він активно критикував політику США. В умовах краху соціалістичної системи він надавав притулок біглим вождям інших африканських держав – таким як ефіопський лідер Менгісту Хайле Маріам. Також він втручався у військові конфлікти, які знекровлювали екваторіальну Африку на рубежі тисячоліть. Українцям цікаві його відносини з Росією – Мугабе з його антиамериканськими лозунгами чудово вписався в когорту «друзів» режиму Путіна. Достатньо лише згадати, що Зімбабве стала однією з небагатьох країн, які в 2014 році проголосували проти резолюції Генеральної Асамблеї ООН, яка висловлювала підтримку територіальній цілісності України.

Переписати країну на дружину

Перебуваючи при владі стільки років, Мугабе мабуть  сам повірив в незламність свого режиму. На старості років він вдався до радикальних перестановок у вищих ешелонах влади. Справа в тому, що в правлячій партії сформувались два центри сили. Один об’єднував старих товаришів президента – ветеранів національно-визвольної боротьби, які гуртували навколо першого віце-президента Еммерсона Мнангагви на прізвисько «Крокодил». Інше – молодше – крило очолювала перша леді країни – Грейс Мугабе. Ймовірно, її вплив на президента в останні роки дуже посилився – припускають, що саме вона де факто керувала Зімбабве. Втім, восени цього року було розпочато процес передачі їй влади й де юре. Мнангагву звинуватили в зраді та відсторонили від посади, і саме Грейс повинна була зайняти його місце. Тобто – влада концентрувалась в родині Мугабе, фактично перетворюючи Зімбабве на трайбалістську монархію. Сама постать дружини президента лише підкреслювала всю глибину падіння режиму. Так звана «Гуччі Грейс» смітила грошима та скуповувала предмети розкошу в умовах тотального занепаду життя в державі. Нещодавно вона була залучена в скандал – перебуваючи в ПАР, побила місцеву модель, що прямувала на зустріч з її сином. Лише дипломатична недоторканість дозволила їй уникнути покарання на повернутись на Батьківщину.

Закономірний фінал

Спроба посунути стару партійну еліту та підняти на найвищі посади дружину стала фатальною для режиму Мугабе. При цьому загроза прийшла зовсім не від опозиційних сил. Звинувачення в бік старого перевіреного бійця «Крокодила» не сподобались армії, в якій Мнангагва користувався великим авторитетом. Командувач збройними силами Константіно Чівенга виступив з заявою, що армія готова втрутитися в події, стати на захист революції, якій загрожують партійні інтриги. Прізвище Мугабе не було озвучене в негативному контексті – військові критикували його оточення. Це був закономірний крок в умовах багаторічного панування політика – відкрито виступити проти нього  вони не могли, оскільки самі були занадто пов’язані з режимом. Втім, коли наступного дня бронетехніка вийшла на вулиці столиці Хараре, президента взяли під домашній арешт. Після цього розпочались переговори з ним щодо виходу у відставку, багатотисячні протести опозиції та усунення Мугабе від керівництва правлячою партією.

Нова влада не принесе Зімбабве демократію – система навряд чи зміниться, лише її фасад може бути трохи модернізований. Втім, в будь-якому разі це буде кроком – хоча б невеличким – вперед. Що ж до нас, то ми можемо лише порадіти, що союзник В.Путіна, який відмовився поважати територіальну цілісність України, врешті решт буде усунутий від керування державою.