Колишній футболіст стає президентом Ліберії

В Ліберії в другому турі президентських виборів перемогу здобув колишній футболіст італійського “Мілану” Джордж Веа. Попри певні проблеми з реалізацією виборчого процесу та відкладення терміну остаточного голосування, вони ознаменували історичну подію в житті держави. Вона продовжує оговтуватись після наслідків громадянських конфліктів та авторитарного правління, характерних для неї в ХХ столітті

Ліберія відрізняється від більшості країн Африканського континенту. Вона ніколи не була колонією. Ця держава була спеціально створена в ХІХ століття Американським колонізаційним товариством – організацією, як займалася поверненням звільнених афроамериканців з американського континенту на Батьківщину пращурів. За взірець державотворення бралися відповідні демократичні принципи управління. Це обумовимо відмінності Ліберії від інших частин континенту.

Втім, демократичні традиції не вберегли державу від потрясінь. Військовий переворот 1980 року привів до влади в Ліберії диктатора С.Доу, який вбив президента Толберта. Через дев’ять років сам Доу був жорстоко вбитий. В країні розпочалась громадянська війна, в яку були залучені сусідні держави.

Тимчасовий спокій настав з обранням нового президента – Ч.Тейлора – в 1997 році. Втім, масові підтасовки під час виборів призвели до активізації протестів проти нової влади. Вони перетворилися на повстанський рух, який знову розпочав бойові дії. Врешті-решт в 2003 році Тейлор покинув країну. В Ліберії було сформовано тимчасовий уряд, який за підтримки миротворців ООН готував державу до нових демократичних виборів.

Початком нового етапу в історії Ліберії став 2005 рік. Країна знову обирала президента. Прискіплива увага міжнародної спільноти давала шанс сподіватись на відкритий та демократичний передвиборчий процес.

В боротьбі за президентське крісло зійшлися два політики, кожен з яких в разі перемоги мав увійти в історію. Одним з кандидатів став Джордж Веа – в минулому зірка світового футболу, володар Золотого м’яча 1995 року, завдяки якому про Ліберію дізнався світ. Іншим була Елен Джонсон-Серліф – економіст, політик та дисидент. Саме вона одержала перемогу та стала першою в історії жінкою-президентом африканської держави.

Веа, визнавши поразку, не відмовився від політичної кар’єри. В 2005 році йому закидали відсутність досвіду в цій сфері. У відповідь він вчився. На наступних виборах 2011 року він підтримав іншого опозиційного кандидата, претендуючи на посаду віце-президента. Втім, перемогу знову одержала Джонсон-Серліф. Нарешті, в 2017 році Веа отримав шанс ще раз позмагатися за президентське крісло.

Останні вибори стали історичними для Ліберії. Вперше за десятиліття в країні відбувається мирна передача влади від одного президента до іншого. Основним конкурентом Веа за посаду став чинний віце-президент країни – Джозеф Бокай. В першому турі самі ці політики зайняли перші місця. Втім, проведення другого туру було відкладене через скаргу третього кандидата, який опротестував результати. Вона врешті-решт була розглянута та відхилена Верховним Судом. 26 грудня 2017 року нарешті відбувся останній етап голосування. За даними екзит-полів, він приніс переконливу перемогу Веа, який – у разі підтвердження цих результатів офіційними підрахунками – стає першим в історії футболістом, що обіймає найвищу посаду в країні.

Цікаво, що на завершальному етапі своєї футбольної кар’єри Веа встиг пограти в одній команді з Андрієм Шевченко – найвідомішим футболістом в історії незалежної України. Зараз Шевченко не проявляє політичної активності, сконцентрувавшись на тренерській роботі з національною збірною. Втім – дивлячись на приклади своїх колишніх партнерів (окрім Веа, політичну кар’єру робить й грузинський захисник Каха Каладзе – він обіймає посаду мера Тбілісі), чи не  захоче він піти подібною стежкою? Звичайно, певний політичний бекграунд – участь в виборах до парламенту 2012 року в складі партії Н.Королевської – не є для нього позитивним. Але українське суспільство зараз чітко демонструє потребу в нових обличчях в політиці. В цих умовах такі люди, як Шевченко – символи успішних українців, які принесли державі славу на світовій арені – мають всі шанси здобути підтримку.