Кроки до перемоги в інформаційній війні на Донбасі


Одним з головних компонентів гібридної війни з Росією на Донбасі, в якому Україна виявилася повністю безпорадною, став інформаційний. Восени 2013 – навесні 2014 р. РФ здійснювала атаку на всіх можливих майданчиках – через телебачення, радіо та соціальні мережі.

Навіть після заборони російських телеканалів, “Вконтакте” та “Одноклассников”, мешканці південно-східних регіонів не перестають дивитися росТВ завдяки супутникам та заходити в соцмережі за допомогою VPN.

Настав час зрозуміти, що для реінтеграції Донбасу одних заборон буде недостатньо. На чому має зосередитись Україна – це, насамперед, якісний контент.

В травні 2017 р. Міністерством інформаційної політики (МІП) була представлена стратегія інформаційної реінтеграції Донбасу. Втім, стратегія так і не була затверджена Кабінетом Міністрів України та не отримала фінансування на 2018 р.

Міністерство пропонує три основні треки за напрямком реінтеграції Донбасу (як окупованих районів, так й підконтрольної території): відновлення українського мовлення, перешкоджання російському мовленню, розробка якісного контенту.

Відновлення українського мовлення на Донбасі

Стосовно відновлення  українського радіо- та теле-мовлення, в 2017 р. була відкрита нова телевізійна вежа в Новоайдарі, завдяки якій значно покращилось покриття на півночі Луганської області.

Фактично, замість одного-п’ятьох телеканалів (в залежності від віддаленості населеного пункту) сьогодні в мешканців регіону є можливість приймати цифровий сигнал для 24 українських телеканалів формату T2.

Пріоритетним завданням на 2018 р. є будівництво нової телевежі в Покровську або Гірнику для покриття південного заходу Донецької області.

Перешкоджання російському мовленню

На сьогодні мешканці Покровська мають можливість приймати телесигнал з Донецької телевежі, яка знаходиться в окупованому Донецьку (вул . Піхотна 4) всього в 2 км. від лінії зіткнення. Відповідно, вона ретранслює інформаційно-розважальний російський контент та передачі 6 донецьких телеканалів в цифровій якості.

Цікаво, що, завдяки своїм розмірам  (висота 360 м. – друга в Україні після київської телевежі), вона покриває своїм сигналом не лише Донецьку, але й частини Запорізької та Дніпропетровської області.

Засоби глушіння сигналу, застосування яких в 2017 р. декларував секретар РНБО Олександр Турчинов, не були ефективними. Проте розглядати варіант фізичного знищення вежі сьогодні неможливо, адже це означає намір свідомого порушення українською стороною Мінських домовленостей.

Гра не варта свічок – навіть моральний ефект від знищення телевежі буде зворотнім й зіграє на руку пропагандистським зусиллям ворога (в Донецьку є ще дві менші (180 м.) вежі, тож налагодити мовлення на складе великих зусиль).

Якість, якість та ще раз якість

Проте одними обмежувальними заходами ситуацію не змінити. Проблема полягає у відсутності конкурентного інформаційного контенту та нецікавій подачі матеріалу українськими ЗМІ. Тут ситуація кардинально не змінюється останні 10 років.

Позитивним є те, що в МІП відверто розуміють масштаби проблеми. В Донецькій та Луганській області працюють моніторингові місії Міністерства, які мають на меті визначити потреби та формат сприйняття для цільової аудиторії. Готуються спеціальні програми, розробляється таргетований контент, формуються групи впливу.

Через розуміння феномену популярності серед місцевого населення серіалів на військову та поліцейську тематику (сьогодні всі – російського виробництва) – планується відзняти вітчизняний серіал за тематикою АТО. Кіноіндустрія є надзвичайно привабливим інструментом впливу на ідентичність. Без українського кіно не буде інформаційної безпеки держави.

Істотний вплив на населення маленьких містечок та селищ мають друковані видання. В 2017 р. за ініціативи МІП з’явились відразу три щотижневі регіональні газети, видаються пропагандистські брошури. Робота триває не лише на Донеччині, але й у столиці. Для дипломатичного корпусу розроблені та презентовані брошури «20 фактів російської агресії», «Маріонетки Кремля». Адже без донесення подібних фактів, за умов російської пропаганди в Європі, Україна не отримає масштабної підтримки своїх зусиль від союзників, якої відчайдушно потребує.

Інтернет-ресурси як засіб впливу на Донбасі

Не варто забувати про сегмент мережі Інтернет. Сукупна аудиторія Facebook Донецької та Луганської областей становить 300 тисяч аккаунтів. Facebook-лента вже давно перетворилась на інформаційний ресурс, який має найбільшу ступінь довіри.

Інтернет не має кордонів, тож існує велика можливість впливати на мешканців, що залишились на окупованих територіях. Потрібен як серйозний економічно-вмотивований аналітично-інформаційний контент, позбавлений нарікань у зраді та мови ворожнечі, так й розважальний контент.

Можливості сатиричного висвітлення сюрреалістичного побуту мешканців Донецька та Луганська, позбавленого зайвої токсичності, істотно допоможе проблемним цілям інформаційної реінтеграції ОРДО.

Підбиваючи підсумки варто зазначити про необхідність проактивної позиції українських ЗМІ у питанні Донбасу. Проте, за всієї важливості інформації для формування сталих ментально-психологічних установок населення, все ж головне завдання влади полягає в налагодженні соціально-економічної ситуації в регіоні.

Коли зникне проблема безробіття та низьких зарплат, будуть відбудовані об’єкти соціального забезпечення, відновлена транспортна інфраструктура (автомобільні та залізничні шляхи), тоді й формувати позитивний імідж України на окупованих територіях стане набагато легше.