Ще одна країна Близького Сходу несподівано стала зоною нестабільності – в Ірані розпочались масові протести населення проти чинної влади. Це – наймасштабніші антиурядові виступи в державі з 2009 року.

Перші акції непокори відбулись 28 грудня. Кількатисячний натовп зібрався в місті Мешхед – другому за кількістю жителів населеному пункті Ірану. В наступні дні протести розповсюдились по більшості крупних міст держави.

Повідомляється про випадки захоплення демонстрантами урядових  будівель та зброї. У відповідь поліція застосовує спеціальні засоби. 30 грудня в місті Доруд в зіткненнях загинули 4 особи. Станом на ранок 31 грудня понад сто мітингувальників заарештовані.

Влада відключає доступ до мережі Інтернет, намагаючись ускладнити координацію протестів. Існують побоювання, що цих заходів не буде достатньо для їхнього придушення – для цього може знадобитися залучення Корпусу вартових Ісламської Революції або ж навіть національної армії.

Офіційний Тегеран звично звинувачує в протестах зовнішніх ворогів. Дійсно, президент США Д.Трамп та провідні американські політики вже прокоментували події в Ірані, закликаючи поважати права мітингувальників. Але не слід покладати на Вашингтон відповідальність за загострення ситуації.

Реальні причини лежать всередині іранської держави. Їхнє коріння виходить з самої сутності Ісламської Республіки, заснованої на релігійних догматах та пріоритетній підтримці сільських регіонів. Необхідність модернізувати економічний сектор створила умови для формування сталого урбаністичного прошарку населення. Він відповідає за розвиток та прибутки держави, і в той же час змушений нести тягар міжнародних амбіцій правлячої клерикальної еліти та виконувати її догматичні обмежуючі настанови. Не дивно, що врешті решт існуючи протиріччя переросли в акції непокори.

Лозунги, під якими протестувальники вийшли на вулиці, прості. Люди вимагають від влади приділяти більше уваги внутрішній політиці та соціально-економічним питанням, а не боротьбі за регіональне лідерство.

Іран-географія протестів

Іран активно втрутився в протистояння за домінування на Близькому Сході. Країна напряму бере участь в громадянській війні в Сирії на боці Асада та підтримує повстанців-хуситів в Ємені. Сотні іранців загинули на фронтах цих війн за регіональну гегемонію.

В той же час всередині Ірану швидкими темпами збільшуються ціни на товари та послуги. Таким чином, першопричиною протестів є незадовільна економічна ситуація. Втім,  жорстка реакція влади ще більше радикалізує протестувальників. На другий-третій день акцій все частіше лунають заклики, спрямовані на зміну влади в країні та повалення режиму Ісламської Республіки.

Цікаво, що російські ЗМІ зберігають тишу щодо подій в Ірані. Це й не дивно – Кремль занепокоєний долею «братнього» авторитарного режиму. Ще кілька днів тому зовнішньому спостерігачу здавалося, що іранська влада повністю контролює ситуацію в державі. Зараз ситуація радикально змінилась.

Оточення В.Путіна хвилює такий прецедент. Чи не можливе його повторення в Росії? Чи не є «86 % підтримки» з боку росіян такими ж ефемерними, як і довіра іранського народу до своїх лідерів?