Хто та навіщо вбив Захарченка?

Новина про вбивство ватажка донецьких бойовиків Олександра Захарченка підірвала інтернет увечері 31 серпня 2018 р. В Україні звістка була сприйнята ледь не як загальнонаціональне свято, викликавши сплеск емоцій. Навпаки, всі російські канали вийшли з некрологами та траурними сюжетами про «зухвалий терористичний акт, що забрав життя лідера ДНР». Відкинувши емоції, залишаються версії. Чому вбили ватажка ДНР Захарченка, хто це зробив та чому саме зараз?

Версія 1. Захарченка вбила Служба безпеки України (СБУ)

Захарченка вбили українські спецслужби на замовлення верхівки української держави аби підняти рейтинг Порошенка перед стартом виборчої кампанії та спровокувати військову ескалацію на фронті.

Ця версія є «номером один» російських ЗМІ та, навіть, фігурує в офіційних коментарях речниці МЗС Росії Марії Захарової. Ця ж версія є чи не єдиною в самій «ДНР», де шукають та затримують причетних до замаху, закривши кордони «республіки».

Зважаючи на те, що Донецьку область України наразі очолює діючий офіцер Служби безпеки Олександр Куць, а ефективність її диверсійної спроможності вже одного разу була доведена вбивством Михайла Толстих («Гіві»), в неї хотілося б вірити. Але СБУ, на жаль, ще не «Моссад», хоча ніхто не відмовиться якщо вона з часом перетвориться у ефективну структуру по нищенню дієвих осіб, причетних до російської агресії в Україні в 2014 р.

Так само не зрозумілі до кінця мотиви. Зрозуміло, що про «шкільне перемир’я» ніхто не згадує, а президент України послідовно будує собі образ яструба, лідера військових, справжнього головнокомандувача. Чого вартий лише військовий парад на День Незалежності. Однак існують істотні сумніви, що Київ таки збирається повертати Донбас військовим шляхом, й шукав привід для цього, провокуючи бойовиків на реакцію через вбивство їх лідера.

Не секрет, що Захарченко був яструбом і візаві Порошенка. Однак він був точно не самостійною фігурою, як не є самостійною фігурою, на думку російських ЗМІ, сам Порошенко. Тож нинішня ескалація не є внутрішньоукраїнською справою, а завуальованим протистоянням розвідок Росії та США, які готують велику війну в Україні.

Версія 2. Захарченко вбили українські націоналісти

Захарченка ліквідували представники парамілітарних націоналістичних груп (на кшталт, «Правого сектора») або представники донецького «руху опору». Версія малоймовірна, зважаючи на значення персони, рівень охорони Захарченка та складність проведення подібної операції. Хоча остаточно її відкидати не можна, зважаючи на професійність «тих, кого там не має бути».

На фронті ходять легенди про бійців-розвідників «Правого сектору», які оснащені на рівні передових підрозділів армії США (звідси вже «днрівські» міфи про солдатів НАТО) та регулярно заходять глибоко в тил ворогу.

Подібна точкова спецоперація потребує глибокої інфільтрації агентів у структури безпеки «ДНР» та особисту охорону Захарченка. СБУ, звісно, теж могло її провести, проте не допустити витоку інформації на стадії підготовки значно складніше. Щоб її реалізувати треба було знати похвилинно плани бойовиків (поминки Кобзона в ресторані «Сєпар») та маршрути пересування кортежів містом, що опосередковано говорить на користь версії «руху опору». Цікаво, що внаслідок вибуху загинув виключно сам Захарченко, а ще 10 осіб отримали лише поранення, переважно легкі.

Версія 3. Захарченка вбили внаслідок  кримінальних “розборок”

Захарченка прибрали свої. Це могли бути як внутрішні розборки за переділ віджатого майна та фінансові схеми (чесно кажучи, малоймовірна версія від СБУ), так й ФСБ. Цікаво, що російські спецслужби довгий час «кришували» Захарченка, захищаючи його від політичного тиску кремлівського куратора Владислава Суркова, який часто уникав спілкування з одіозних лідером «ДНР», надаючи перевагу «мінському переговорнику» Денису Пушиліну. «МДБ ДНР» де факто була філією ФСБ.

Одразу згадуються події листопада 2017 р. у Луганську, де очільник спецслужб Леонід Пасічник замінив на посаді лідера «ЛНР» Ігора Плотницького, який просто зник у нікуди. Тоді ходили чутки, що за переворотом в «ЛНР» стояв й Олександр Захарченко – вірний служака російських силовиків. Навіщо російським спецслужбам прибирати свого?

Головним мотивом вбивства Захарченка в експертних колах Києва (й це викликало чергову хвилю зрадофілії) вважають намагання Москви зачистити всіх радикалів серед «сепаратистів». Мета цих дій – повернути Донбас на чолі з поміркованими проросійськими лідерами у «лоно» України. Такий план примирення хоче проштовхнути Путін, чекаючи на реакцію та розвиток подій. Або, на тлі патерналізму та остаточної зневіри населення, здійсниться реванш проросійських сил Медведчука-Рабіновіча-Бойка, або українці радикалізуються проти нинішньої влади та вийдуть на майдани.

Будь-який варіант безпрограшний, адже для Москви головним є внутрішня дестабілізація України – навіщо воювати коли можна розколоти. Донбас має стати детонатором для руйнування європейської України, проте цей варіант потребує розвороту на 180 градусів від керівництва «ДНР».

На разі, тимчасовий очільник «республіки», такий собі пройдоха «перший віце-прем’єр» Дмитро Трапезніков заявив, що курс на повну інтеграцію з Росією буде збережений. Реально дуже важко уявити, як колишні ідейні сепаратисти почнуть масово примирюватись з українською владою. До того ж російська пропаганда продовжує симптоматично розганяти саме війну, а не примирення.

Версія 4. Конспірологічна – Захарченко живий

Його тіло ніхто не бачив, про вбивство заявили виключно ЗМІ. Після «справи Бабченка» в подібну містифікацію цілком можна повірити. Як, зрештою, можна покласти ляльку з обличчям Захарченка у труну, й урочисто поховати її, влаштувавши театральну виставу.  Натомість сам Захарченко з часом «спливе» у своєму маєтку в Абхазії, або ще де-інде.  Проти цієї версії є методи роботи російських спецслужб. Аби людина остаточно замовчала, її треба прибрати. Але з кожного правила є виключення.

На останок, про «Мінські угоди». Після вбивства Захарченка вони виглядають остаточно приреченими. Дуже вчасно, якраз перед Генеральною Асамблеєю ООН, де Путін може запропонувати свій план врегулювання. Він саме полюбляє вересень для миротворчих ідей. Ось тільки план Путіна точно не принесе мир в Україну. Москва розпочинає масштабну спецоперацію в Україні під електоральний 2019 рік. Наскільки українська влада готова до неї – побачимо вже невдовзі.