Сепаратизм по-закарпатські: що загрожує цілісності України?

Закарпаття – особливий регіон для України. Він відрізаний від основної частини держави гористим хребтом Карпат, але ментальна відстань позначається не географічними перепонами – вона є глибшою. Й цим, звичайно, готові користатись вороги нашої держави.

Віддалена провінція

Питання логістики є основним – Київ дуже далеко (понад 800 км.), сполучення з ним лише однією залізничною колією (три поїзди на день, 14 годин в дорозі), яка побудована ще за часів Австро-Угорщини, та кількома автомагістралями, з яких лише траса Київ-Чоп більш-менш безпечна від примх карпатської погоди. Аеропорт Ужгорода, який ще декілька років тому приймав регулярні рейси з Борисполя, сьогодні не працює.

Незламний губернатор

Відстань обумовлює своєрідне ставлення до центральних органів влади. Так губернатор області Генадій Москаль, призначений на посаду влітку 2015 р. (його третє пришестя в область – був керівником місцевої міліції в 1995-1997 рр., губернатором в 2001-2002 рр.), має сміливість відверто критикувати президента та уряд України. В останнє, він на початку жовтня особисто закликав президента ветувати освітній закон через непогодження угорської меншини. А на початку минулого тижня приймав у себе міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто, знову зайнявши проугорську позицію в питанні. Це руйнує й без того низький рівень довіри мешканців регіону до Києва.

Варто нагадати, що Москаль майже всю свою кар’єру, міліцейську та політичну, мандрував між Закарпаттям, Кримом та Луганськом, отримавши досить своєрідну репутацію кризового менеджера-невдахи. Проте на Закарпатті від почувається сьогодні більш ніж впевнено через місцеву специфіку.

Кум, брат, сват – всі свої

Регіон є настільки маленьким та відокремленим, що існує популярний місцевий жарт, що найбільш проблемна професія тут – інспектор ДАІ. «Бо ти когось оштрафуєш, а потім тебе не запросять на весілля». Непотизм та кругова порука, а, звідси, й повальна побутова та державна корупція на Закарпатті знаходяться на найвищому рівні. Проте не через бідність регіону, а через його заможність.

Історично Закарпаття, через своє розташування, є регіональним центром контрабанди, нелегальної міграції. Митниця-годувальниця є давнім джерелом збагачення місцевих еліт. Тут не люблять чужаків та відряджених керівників з центру. Це такий собі маленький світ, частинка Донбасу на крайньому Заході. Останнє відображено в електоральних вподобаннях, де «Партія регіонів» завжди тримала достатньо високі показники. А інтереси кланів Шуфричів чи Балог часто стоять вище за інтереси української держави.

Український Вавилон

Закарпаття має вихід до чотирьох державних кордонів – із Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. Від центру Ужгорода до пішохідного переходу кордону зі Словаччиною можна неспішно дістатись пішки за сорок хвилин. В Ужгороді діють генеральні консульства Угорщини та Словаччини. На Закарпатті компактно проживають меншини – угорці (Мукачево, Береговський та Винаградівський райони), румуни, росіяни («русини» – псевдоетнос російсько-словацької пропаганди ), роми. Перші складають близько 12% населення регіону – понад 150 тисяч осіб (населення області 1,2 млн. осіб). Але їх впливи значно ширші через безпосередню підтримку Угорщини.

Угорська турбота

Угорщина в 2017 р. виділила фінансову допомогу Закарпаттю у сумі понад 20 млрд. форінтів (64 млн. євро). Для прикладу, Україна виділила на реалізацію програм розвитку регіону в 2017 р. суму в 207 млн. грн. (6,9 млн. євро). А увесь бюджет Закарпаття на 2017 р. становить 5,23 млрд гривень (174 млн. євро). Тобто Угорщина направляє субсидії в регіон на суму, що майже вдесятеро більше за вклад України та становить більше третини всього бюджету краю.

На що йдуть гроші? Передусім це розвиток підприємництва – діють безліч програм підтримки малого бізнесу та фермерства, доступні не лише для угорців, але й для українців. Ремонтуються школи та гуртожитки, медичні установи та культурні  центри, відкриваються мовні курси. Останнє – відверта гра на етнічних українців, адже мадяри й так володіють своєю мовою.

Хто платить за музику, той й замовляє пісню. Чи не тому угорський міністр для місцевої влади є ріднішим за свого президента?

Сепаратизм на Закарпатті

Сонячне Закарпаття за історію ХХ століття встигло побувати у складі п’яти різних держав. Спочатку це була глуха провінція Австро-Угорщини, потім частина Чехословаччини (міст Масаріка – один з трьох автомобільних в Ужгороді, а обласна державна адміністрація розташована в будинку чехословацького крайового уряду), Карпатської України Августина Волошина (проіснувала менше доби 15 березня 1939 р.), Радянського Союзу та незалежної України. Це безумовно відбилось на ідентичності мешканців регіону.

Сьогодні ультраправі радикали з угорського «Йоббіка» Габріела Вони розігрують особливо популярну в Європі після «каталонського кейсу» сепаратистську карту відокремлення регіону. Мова йде про самовизначення – 13 жовтня під стінами українського посольства в Будапешті була організована тематична акція. Сценарій приєднання Закарпаття до Угорщини сьогодні виглядає неймовірним – країна є членом ЄС та НАТО. Більш реальною є перспектива проголошення «ЗНР» за перевіреним донецько-луганським сценарієм. Особливо тоді, коли 150 км. українського-угорського кордону, якщо вірити військовому прокурору Анатолію Матіосу, є приватною власністю та не контролюються українськими прикордонниками.

Проте офіційний Будапешт, займаючи відверто антиукраїнську позицію, що проявляється у закликах до перегляду Угоди про Асоціацію, блокуванні євроінтеграційних зусиль Києва, відкрито не пристає на подібні пропозиції. Принаймні поки що…

Парламентські вибори 2018 р. в Угорщині та російський слід

Правоцентристький «Фідес» Віктора Орбана – прямий конкурент «Йоббіка» на парламентських виборах, що відбудуться в березні 2018 р. Незважаючи на особливість відносин Путіна та Орбана, все ж варто визнати основну економічну складову подібних відносин, передусім енергетичну (хоча президент Росії й отримав своєрідне політичне визнання завдяки присудженню почесного звання доктора університету м. Дебрецен). Контакти «Йоббіка» з Кремлем більш системні та регулярні.

Ситуація схожа з польською, коли радикали з «Кукіз», спекулюючи на волинській тематиці, змушували правоцентристів з «Права та справделивості» порушувати незручні чуттєві питання історії відносин з Україною, аби лише не втратити власний електорат. Сьогодні час для подібної гри для Угорщини й це вже не випадковість, а цілеспрямована стратегія Росії позбавити Україну друзів-сусідів, залишити її наодинці перед викликом російської військової агресії.

Помилки Києва

Штучність сепаратизму на Закарпатті є не більшою, а скоріше меншою, аніж вона  була на Донбасі. Тут, в окремих районах, 25 років ніхто не знав реальної української влади, не було шкіл, а повсюдно майоріли угорські прапори (поруч з прапорами Європейського Союзу). Сьогодні Україна їх зриває, провокує (з точку зору абсолютної більшості місцевих мешканців) мовним (освітнім) законом. Київ більше бере із Закарпаття, аніж віддає йому. Це виступає каталізатором економічних автономізмів не лише в межах децентралізації та формування ОТГ, але й ширше – інтелектуали говорять про особливі преференції та економічні програми розвитку.  Якщо центральна влада піде на подібний «компроміс» –  завтра з’явиться питання Одеси, Львова, а може й Запоріжжя. Проте в чому столиця має беззаперечний досвід – це якраз в тому, аби  послідовно робити помилки.