Словаччина як адвокат України в Європі

 

У найближчі два роки Словаччина буде головувати у Вишеградській групі та ОБСЕ. Як ця країна може допомогти Києву на шляху до Європейського Союзу та у протистоянні російській агресії? 

Братислава буде головувати в Вишеградській групі з 1 липня 2018 по 1 липня 2019 р., й розглядає цей досвід як трамплін до свого запланованого головування в ОБСЄ в 2019 р. Україна традиційно розглядала Польщу як головного лобіста у Європі з питань оборони та безпеки. Проте, із головуванням Словаччини Київ отримає ще одного відданого партнера у протидії проектування російської гібридної сили в регіоні.

На порядку денному Братислави стоїть затвердження Стратегії національної безпеки, яка не переглядалась з 2005 р. Драфт цього документу був презентований експертному товариству наприкінці 2017 р., а ухвалення документу планується на перше півріччя 2018 р. Словаччина реалістично констатує та оцінює зміну геополітичної кон’юнктури та вітає посилення Східного флангу НАТО на тлі новітніх загроз, пов’язаних з агресивними діями Росії. Для України це означає можливості реального партнерства з Словаччиною не лише по традиційній лінії енергетичної співпраці (словацькій реверс газу ефективно працює вже кілька років), але й у більш цікавій для Києва військовій та політичній площині.

Підписання європейськими державами угоди про військово-оборонне співробітництво (PESCO) – інша можливість для країн регіону налагодити практичні відносини. PESCO не замикається виключно на європейському ринку, залучаючи спроможності третіх країн, зокрема сусідів та аспірантів НАТО.

Україна вже має підписану Генеральну угоду у сфері ВПК з Польщею, яка може стати прецедентом для формалізації регулярного співробітництва, реалізації спільних проектів з іншими державам регіону (крім країн Вишеградської групи, Київ зацікавлений у спільних проектах з Румунією).

Функціонування створеної Вишеградської бойової групи, разом з позитивним досвідом Литовсько-польсько-української бригади, дислокованої в польському Любліні, дає підстави Києву сподіватись на можливості організації спільних тренінгів, проведення бойового злагодження військових підрозділів. Досягнення рівня сумісності та відповідності стандартам НАТО є важливим завданням реформи сектору безпеки та оборони України.

Стосовно політичної площини, вже сьогодні представники Міністерства закордонних справ  Словаччини декларують свої пріоритети під час головування в Вишеградській групі, що відверто перекликається з порядком денним Варшави. Політичний діалог між країнами регіону та спільний погляд на стратегічний контекст, де головним є мирне регулювання конфлікту на Сході України. Відсутність прогресу в імплементації Мінських домовленостей, запровадженні миротворчої місії ООН на Донбасі, хвилює Братиславу.

“Нуль проблем” із західними сусідами

Наразі потрібні нові підходи до вирішення проблеми, де країни-сусіди України повинні мати спільне бачення, що не відрізнятиметься від оцінки ситуації з Києва. Українські дипломати могли б запропонувати проведення консультаційного форуму для узгодження позиції держав регіону в умовах існуючого дефіциту безпеки та відсутності нових підходів конфліктного регулювання.

Особливо, коли прогресу активно заважає деструктивна риторика Кремля. Подібний форум-платформа мав би об’єднати експертів з громадських та державних інституцій п’яти країн для узгодження спільного бачення майбутнього для українського Донбасу. Крім того, експерти могли б  обговорити звуження існуючої поглибленої асоціації України з ЄС до втілення конкретних проектів, транскордонних ініціатив, спрямованих на результат. При цьому Вишеградська четвірка не замінила б собою «Східне партнерство» ЄС, але б сприяла досягненню практичних результатів такого партнерства.

На заваді подібним ініціативам є відомі проблеми двосторонніх відносин України з Польщею та, передусім, Угорщиною. Сьогодні Будапешт блокує переговорний процес Києва з Брюсселем за лініями ЄС та НАТО, реагуючи на становище з угорською меншиною на Закарпатті (через ухвалений Закон про освіту).

Подібний деструктивний підхід є загрозою для планів Словаччини у Вишеградській групі, оскільки в цій організації діє негласне правило: «Країни четвірки не критикують друг друга, не дають коментарів з питань внутрішньої політики цих держав та стосовно їх відносин із третіми країнами». Принципи солідарності можуть стати на заваді здоровому глузду та інстинкту самозбереження. І якщо Польща у цьому питанні може проявити гнучкість, то стосовно Угорщини є відомі сумніви. Навряд чи Братислава піде проти волі Будапешту заради України.

Втім  Києву про це сьогодні думати не варто. Потенціал та час помиритись із західними сусідами залишається. Нехай доведеться починати із традиційного енергетичного питання, будуючи енергетичний союз для диверсифікації не транзитних коридорів, а ресурсів, позбавляючись від російської газової залежності.

Воля та бажання політичної залученності країн регіону для забезпечення конструктивного клімату співробітництва , яку демонструють переважна більшість держав ЦСЄ, їх реалістичне бачення сучасних регіональних загроз та викликів, надає Україні додатково натхнення за цим зовнішньополітичним вектором.  Варто лише змінити постановку питання – не «чому ми корисні один для одного», а «чого ми можемо досягти разом».