Вже кілька днів в Тунісі відбуваються масові протести. Вони погрожують перетворити ще одну країну мусульманського світу на зону конфлікту.

Туніс – країна, з якої розпочались події славнозвісної Арабської Весни. Саме повстання тунісців проти диктатора Бен Алі на рубежі 2010-2011 років стало першою ластівкою протестів, які сколихнули весь Близький Схід. Достатньо швидка та переконлива перемога над режимом позитивно відрізняли країну від низки інших подібних виступів, які призвели до тривалих громадянських конфліктів в Сирії та Лівії.

На відміну від цих держав, Туніс розглядався як приклад успішного подолання авторитарної спадщини та проведення реальної демократизації. Втім, нова влада не змогла забезпечити стабілізації економічного розвитку країни, підняти добробут населення. Сьогодні ці невдачі призвели до того, що тунісці знову вийшли на вулиці.

Протестувальники представляють різні верстви населення. Їхню основу складає молодь – студенти та безробітні, яке не знайшли належного місця в державі або ж не бачать перспектив після завершення навчання. Найактивніше протестують внутрішні райони Тунісу – економічно депресивні регіони, що відстають за показниками розвитку від багатшого узбережжя.

Протести спрямовані проти підвищення цін та податків. Цей непопулярний крок був реалізований урядом на вимогу міжнародних партнерів – він є умовою для отримання Тунісом необхідних кредитів.

В більш загальному контексті населення проявляє невдоволення відсутністю позитивних зрушень після революції 2011 року. За кілька років, що пройшли з того часу, економічна ситуація в державі не покращилась, а нова політична еліта лише втрачала довіру. Народ виходить на вулиці з тими самими лозунгами, що й сім років тому, вимагаючи «роботу, свободу та національну гідність».

Спочатку виступи були виключно мирними, втім – згодом ситуація змінилась. Влада відповіла на протести жорсткими методами. Вона розглядає їх учасників як злочинців та не хоче йти на переговори. Тисячі поліцейських кинуті на боротьбу з протестувальниками. В кількох містах до цього залучені й армійські підрозділи. Результатом стають сутички та спалахи насильства, які призводять до значної кількості постраждалих з обох сторін. Понад 600 осіб на даний час заарештовані, десятки людей отримали поранення.

Ситуація в Тунісі дозволяє провести певні паралелі з Україною. Зараз, через чотири роки після подій Революції Гідності, в нашій державі також все частіше спостерігається розчарування в післяреволюційному курсі та недостатності реформ. Негативна економічна ситуація хвилює населення.

Залишається сподіватись, що ці хвилювання не призведуть до нових протестів – подібних до тих, що зараз розривають Туніс.