Перші відставки Зе-команди в регіонах: реванш Коломойського та “кризовий” менеджер

У неділю 20 жовтня 2019 р. Кабмін погодив звільнення двох голів ОДА – Київської та Луганської. Замість Михайла Бно-Айріяна Київську область має очолити Олексій Чернишов, а замість Віталія Комарницького Луганську військово-цивільну адміністрацію очолить Сергій Гайдай.

Це перші звільнення з посад «нових облич» Зе-команди. Що стало їх причиною та чи не призведе цей факт  до початку кризи в президентському таборі перед місцевими виборами, що мали б завершити комплексне оновлення вертикалі влади беззаперечним тріумфом «Слуги народу»?

Михайло Бно-Айріян: “краще померти раз”

Що стосується голови Київщини  Михайла Бно-Айріяна, який був однокурсником спікера парламенту Дмитра Разумкова, підставою для відставки стали небажання розлучатись з представниками старої влади, яка представлена в ОДА у кріслах профільних керівників департаментів та заступниках голови.

Йдеться про намагання зберегти вплив на Київщині соратника екс-президента Петра Порошенка Ігоря Кононенка та відомого київського забудовника Вадима Столяра.

Бно-Айріян, біографія якого пістріє дискредитуючими московськими сторінками,  погодився для себе не боротись за крісло, вирішивши «померти один раз», як він поетично висловився під фото власної заяви на звільнення у «фейсбук».

Завуальований натяк вказує на те, що вже колишньому голові Київської ОДА свідомо заважали працювати, призначаючи йому заступників, й миритись з таким порядком денним він не захотів.

Очевидно, що звільнення соратника є також ударом по Дмитру Разумкову, зокрема по його політичним амбіціям. Мовляв крісло спікера Верховної Ради твоє, а у дорослу гру чоловіків ми тебе не пустимо. Нам є тут що ділити й без тебе.

Варто констатувати намагання Коломойського захопити владу в Києві. Невже знову Богдан? Справа в тому, що наступником у кріслі голови області буде Олексій Чернишов – харківський бізнесмен, співвласник «Фуршета», власник інвестиційних фондів по нерухомості, давній бізнес-партнер Олександра Фельдмана, що добре знається з Коломойським за лінією єврейської громади та спільними бізнес-проектами.

Очевидно, що Коломойський розпочав підготовку до місцевих виборів, де або він отримає «золоту акцію» та визнання свого впливу в «Слузі народу», або він розвалить цю партію (а точніше політичний проект) зсередини, сіючи конфлікти та звинувачуючи опонентів через лояльних політиків та ЗМІ у недостатній радикальності в очищенні влади від залишків людей Порошенка-Кононенка.

Принагідно він буде демонструвати наявність можливості дискредитувати Зеленського, якщо той почне грати «самостійну партію». Київщина тут, звичайно, ласий шмат. Наступне в черзі – м. Київ. Навряд чи Кличко з зірваним будівництвом Шулявського шляхопроводу зуміє доказати власну корисність та всидіти у своєму кріслі. Тим більше, що у Богдана є цілком конкретні друзі-забудовники (Андрій Вавриш), що мають свої інтереси до київської землі.

Сергій Гайдай очолив Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію

Проте не столицею єдиною. Змінюється й очільник Луганщини – замість прокурора-ректора Віталія Комарницького, який сам був дуже здивований своїм призначенням влітку, прифронтову область очолить Сергій Гайдай.

Він місцевий, народився у Сєвєродонецьку, до призначення працював на Закарпатті головою Мукачевської РДА. Хочеться вірити, що він не є людиною господарів цього регіону – клану Балог (хоча, напевно, йому доводилось співіснувати та співпрацювати з ними на попередній посаді).

Цікаво, що маршрут Закарпаття-Луганськ стає дедалі більш популярним. Раніше у зворотному напрямку прямував Геннадій Москаль, губернаторство якого на Луганщині (як й на Закарпатті) навряд чи можна назвати вдалим. Призначення Гайдая цілком відповідає вектору команди Зеленського призначати на посади в регіони тих, хто народився там, й має знатись на ситуації найкраще.

Чи допоможе це Луганщині вилізти з ями розвитку, куди вона потрапила із логістичною відірваністю, закриттям містоутворюючих підприємств та розривом господарських стосунків з Росією та окупованими територіями?

Два звільнення насправді об’єднує небагато. Якщо на Луганщині йде пошук ефективного місцевого кризового менеджера, на роль якого віковий Комарницький – ректор Луганського інституту внутрішніх справ – навряд чи годився, то на Київщині відбувається політичне протистояння, метою якого є перерозподіл благ в команді Зеленського. Поки що – виключно на користь Коломойського.

Олігарху, здається все більш тісно в ролі «сірого кардинала» – його цікавить більш активна роль в українському політикумі, яку можна отримати через сфери впливу. За разом можна фінансово та морально компенсувати програну судову справу по Приватбанку. Київська область це лише початок війни за Київ, яку Ігор Коломойський навряд чи програє.