Регіональний економічний ландшафт України є вкрай непропорційним – столичний регіон в своєму економічному розвитку, значно випереджає всі інші.
Основна частина економічної активності в Україні все більше концентрується в Києві і агломерації навколо нього, тоді як інші регіони країни страждають від різних форм структурної економічної стагнації, як в промисловому, так і в сільськогосподарському секторах.
В першу чергу це пов’язано з міграційними процесами – більшість працездатного населення в українській провінції прагне емігрувати з країни або переїхати до Києва. Конфлікт на сході України і економічна блокада регіону тільки посилили ці тенденції, збільшивши економічну диспропорцію.
Економічна карта України традиційно складалася з трьох макрорегіонів: західні області – були бідними і слаборозвиненими, центральні області зосереджувалися на сільському господарстві (12% ВВП), а в східних областях традиційно переважала промисловість – металургія, машинобудування і видобуток ресурсів (23% ВВП). Київ же надавав левову частку послуг (до 65%) і служив магнітом для внутрішніх економічних мігрантів.
Позиція Києва в економіці України має довгострокові структурні основи. По-перше, в Києві офіційно проживає близько 3 мільйонів осіб (а за неофіційними підрахунками – близько 4 млн.). Він завжди привертав активну частину працездатного населення через те, що середня заробітна плата в місті була більш ніж на 50% вище, ніж в середньому по країні.
По-друге, Київ концентрує майже всі компанії, що працюють в сфері послуг, оскільки має більший обсяг потенційних клієнтів і має кращу інфраструктуру, ніж інша частина країни.
Нарешті, столиця є центральним логістичним пунктом України, що робить його неминучим транспортним вузлом.
У свою чергу, валовий регіональний продукт в Києві має тенденцію зростати значно швидше ніж національний ВВП. Відповідно, під час рецесії валовий регіональний продукт столиці має тенденцію скорочуватися повільніше, ніж в країні в цілому. Так, економіка Києва в 2015 році скоротилася на 6,5%, тоді як реальний ВВП України – на 9,8%.
Західна Україна: кінець стагнації?
Що стосується міграції, то зростання населення Києва відбувається, перш за все, за рахунок населення Західної України. Закарпатська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Івано-Франківська та Чернівецька області традиційно реєструють чистий відтік населення (тільки Львів став єдиним винятком у 2016 році). Основною причиною міграції є те, що західна частина країни традиційно була економічно слаборозвиненою і позбавленою дотацій. При цьому кожна з перерахованих вище областей становить лише близько 1% від всеукраїнського ВВП, головним чином через відсутність промислового виробництва.
Значна частина працездатного населення Західної України виїжджає на заробітки в Європу, особливо ця тенденція посилилася після отримання Україною безвізового режиму з ЄС влітку 2017 року. Тільки в Польщі за офіційними даними зареєстровано близько мільйона «заробітчан» з України.
Однак, схоже що ця хронічна стагнація змінює напрямок. За перші дев’ять місяців 2017 року всі західні області (за винятком Закарпатської області) встановили темпи промислового зростання вище середнього по країні. Наприклад, Івано-Франківська область додала 10%, що відображає високий рівень інвестицій в цей регіон. Крім того, ці області можуть отримати вигоду зі свого місця розташування: хоча це буде також залежати від таких факторів, як прискорення інтеграції України з ЄС за допомогою реалізації угоди про асоціацію між ЄС і Україною, а також збільшенням торгівлі України з сусідніми Польщею та Угорщиною, які в нині переживають економічний бум.
Сільськогосподарські області знижують оберти
На сільське господарство припадає близько 12% ВВП України, а в 2016 році на продовольство, напої і сільськогосподарську продукцію припадало 42% експорту держави. Шість областей – Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Одеська, Полтавська та Харківська, складають близько половини сільськогосподарського виробництва зерна, що робить їх аграрним серцем України.
Через поганий врожай в сільськогосподарському секторі спостерігалося невелике зниження обсягу виробництва за перші дев’ять місяців 2017 року. Це ілюструє волатильність економічної ситуації в аграрних регіонах України, частково через низький рівень розвитку в них інших галузей економіки. Харків виділяється як виняток, оскільки в якійсь мірі він виграв від конфлікту на Донбасі. Завдяки своєму розташуванню в якості найближчого промислового центру до конфлікту, Харків поступово перетворюється в логістичний центр для сходу України.
Східні регіони: локомотив зупинився?
За останнє десятиліття Донецька область поступалася тільки Києву за вкладом у ВВП України, складаючи близько 12% від обсягу виробництва в країні. Однак внесок цього регіону у ВВП України впав приблизно до 7% після 2014 року, коли почався конфлікт з Російською Федерацією і промислова інфраструктура регіону була частково зруйнована.
Лише Маріуполь, демонструє хороший приріст протягом перших дев’яти місяців 2017 року, в результаті чого на частку підконтрольної частини Донецької області припадає майже 12% промислового виробництва країни.
На Дніпропетровську і Запорізьку області відповідно припадає близько 20% і 10% промислової продукції України, головним чином в металургійному і гірничодобувному секторах. Однак в цих регіонах останнім часом стали проявлятися ознаки економічного спаду – їх валовий регіональний продукт почав скорочуватися. Низькі стандарти корпоративного управління, високий рівень залежності від російського ринку, структурні слабкості, корупція і повсюдне втручання держави частково служать поясненням цьому зниженню.
Майбутні економічні показники України будуть в значній мірі залежати від здатності уряду проводити масштабні структурні реформи, спрямовані на поліпшення верховенства закону, боротьбу з корупцією, приватизацію державних компаній.
Однак в іншій частині України за межами Києва, потрібно зробити значні капіталовкладення для пожвавлення регіонів, так як більшість з них в кращому випадку знаходяться в стані застою, а в гіршому випадку – в занепаді.
Таке зобов’язання вимагатиме довгострокових інвестицій, особливо від іноземних компаній, щоб Україна могла диверсифікувати свою економіку. Однак дії українського уряду викликають у міжнародної спільноти зростаючу стурбованість у зв’язку з корупцією і повільними темпами реформ. Зниження рівня зовнішньої економічної підтримки може звести всі надії на стрімке зростання української економіки нанівець.
Поки ж Україна прямує шляхом таких країн Латинської Америки, як Аргентина і Перу, де також велика частина ВВП виробляється в столичних агломераціях. З одного боку – це глобальна тенденція, а з іншого – цей процес в Україні відбувається на тлі стискання економік інших регіонів.
