5 грудня 2017 року стало відомо, що під час Третього засідання Комісії зі співробітництва між урядами України та КНР сторони домовилися про реалізацію спільних проектів на суму $ 7 млрд.
Детальна інформація про заплановані проекти, або про підписані контракти так і не була представлена громадськості. І цьому є дуже просте пояснення.
Найімовірніше, подібний обсяг інвестицій в спільні українсько-китайські проекти буде реалізовуватися протягом досить тривалого періоду – як мінімум до 2022 року.
Що це будуть за проекти? Для цього потрібно зрозуміти, що саме планує реалізувати Китай.
Після церемоніального переобрання Сі Цзіньпіна на пост генерального секретаря ЦК Компартії КНР в жовтні 2017 року, китайське керівництво активізувалося по наповненню конкретними проектами ініціативи «Один пояс, один шлях».
Метою даного проекту, анонсованого в 2013 році, є поглиблення торговельних зв’язків між Китаєм і країнами Центральної Азії, Європи і прибережними країнами Індо-Тихоокеанського регіону. Перш за все, він передбачає будівництво мережі доріг, залізниць, нафтопроводів, електричних мереж, портів та інших інфраструктурних проектів.
Китай бачить його як відновлення «Шовкового шляху» по морю і суші з метою доставки своїх товарів на світовий ринок. У зворотному напрямку повинні попрямувати ресурси – нафта, газ, залізна руда, сільськогосподарська продукція та інші сировинні товари.
Те, що Китай планує реалізувати проекти по створенню інфраструктури для постачання на світові ринки своєю високотехнологічної продукції не є нічим негожим. І те, що за допомогою даної інфраструктури він планує імпортувати сировину – теж. Питання виникають з приводу того, як саме Китай буде реалізувати цю ініціативу.
Більшість проектів в рамках проекту «Один пояс, один шлях» будуть спрямовані саме на будівництво інфраструктури. Фінансування планується забезпечити за рахунок контрактів, підкріплених дисконтованими кредитами з китайського бюджету (розмір даних кредитів розраховується в сторону зменшення кінцевої суми до погашення). Таке кредитування може безпосередньо направлятися урядам-одержувачам, проте обов’язковою умовою є участь в реалізованому проекті китайської компанії. Погашення ж кредиту іноді може здійснюватися у вигляді ресурсів.
Таким чином, Китай в обмін на свої пільгові кредити (а не прямі інвестиції!) нав’язує участь своїх компаній в реалізації інфраструктурних проектів, за допомогою яких буде експортувати свою ж продукцію.
В цілому, ініціатива «Один пояс, один шлях» спрямована на досягнення цілого ряду політичних цілей Пекіна. В першу чергу, видача позик, виражених в юанях, сприятиме інтернаціоналізації китайської валюти.
Крім посилення економічного і геополітичного впливу Китаю, реалізація даного проекту допоможе розширити китайські нормативні норми і технічні стандарти, що, в свою чергу, може створити імпульс для виходу китайських компаній на нові ринки.
Для таких відсталих районів Китаю, як Чунцин, Синьцзян, Гуансі і Фуцзянь, з’явиться шанс прискорити свій економічний розвиток завдяки своєму географічному розташуванню.
Реалізації проектів “Один пояс, один шлях” заважає російсько-українська війна
А що ж Україна? Як не сумно, але в реалізації даної ініціативи Китай дуже педантично розглядає ризики і можливості, тобто операційні можливості. На даний момент через агресію Російської Федерації, відсутність незалежної судової системи і погіршення інвестиційного клімату, шанси на заходження великих китайських інвестицій є мінімальними.
Згідно з останньою доповіддю The Economist Intelligence Unit “China Going Global Investment Index 2017” Китай бачить в Україні високі інвестиційні ризики.
З метою активізувати реалізацію даної ініціативи в європейський тур якраз і відправився віце-прем’єр Держради Китаю Ма Кай і провів, в тому числі, зустріч з прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом. Примітно, що в Греції 8 грудня 2017 року Ма Кай проводив зустріч вже на своєму рівні – з віце-прем’єром Яннісом Драгасакісом.
Сума в 7 млрд. доларів може стати черговим декларативним наміром. Але ж не варто забувати, що Китай у своїй стратегії розраховує мінімум 10-річний період. Чи зможе Україна стати потенційним напрямком для великих китайських інвестицій? Дивимося на карту.
До вторгнення Російської Федерації в Україні, Китай розглядав нашу країну як потенційний напрям для будівництва логістики і виробництв для експорту в Європейський Союз. Після анексії Криму і вторгнення Росії в Донбас в 2014 році – Пекін переорієнтував потоки на Грецію – порт Пірей та Західні Балкани.
Росія – як молодший партнер Китаю, що займається війнами для економічних інтересів Пекіна на Близькому Сході, змогла домогтися, щоб не був створений маршрут Синьцзян-Казахстан-Волгоград-Донецьк – найкоротший транзитний шлях з Китаю до Європи. Мета Москви – створення маршруту по північній частині території РФ, який створить логістичні хаби між віддаленими російськими регіонами. Однак, озвучені суми інвестицій – сотні мільярдів доларів (наприклад, більше 200 млрд. доларів для залізниці Москва-Казань) відлякує навіть китайців.
Україна, на даний момент може запропонувати Китаю лише транзит поромами через Чорне море з Грузії і сухопутний шлях через Білорусь (який, проте, може заблокувати Росія). Поки не буде вирішено конфлікт на Донбасі – Китай і далі буде шукати альтернативні шляхи через інші європейські країни.
