Вже другий тиждень в окупованих районах Донецької та Луганської областей відбуваються військові збори резервістів. Самопроголошені республіки «ДНР» та «ЛНР» мобілізують усе доросле населення у віці від 18 до 50 років. Бойове злагодження на учбових полігонах повинні пройти близько 40 тисяч осіб лише в «ДНР». Подібні заходи відбувались й торік, коли в квітні 2017 р. на полігоні під Шахтарськом пройшли навчання 30 тисяч осіб.
Чи варто очікувати на нову ескалацію?
Якщо розглядати причини подібних заходів з резервістами, то влада в «ДНР» їх не приховує. 1 лютого «заднім числом» було оприлюднене розпорядження Олександра Захарченка про організацію воєнних зборів з наступним формулюванням: «з метою своєчасного поповнення втрат в з’єднаннях і військових частинах у період наростання військової загрози».
Остання теза, вочевидь, пов’язана з ухваленням Верховною Радою України Закону «про реінтеграцію», ще не підписаного президентом України. В «ДНР» відкрито засудили ухвалення закону та агресивні формулювання про Росію як сторону окупанта.
ЧИТАТИ. За завітами “Залізного Фелікса”: нора ФСБ в “ДонНУ ДНР”
Однак в Луганську не згодні з подібним ув’язуванням, наголошуючи на фейковісті новин про збори резервістів. Зокрема в адміністрації голови «ЛНР» Леоніда Пасічника було заявлено, що українські ЗМІ поширюють неправдиву інформацію про нібито існуючі в ЛНР мобілізаційні заходи, щоб посіяти паніку серед жителів Республіки. Сфабрикованим названо розпорядження «Про прийняття надзвичайних заходів щодо стабілізації обстановки на лінії розмежування».
Такого розпорядження, і справді, немає на сайтах «ЛНР», однак мобілізаційні заходи тривають. Останні названі плановими – підкреслюється, що Народна міліція «ЛНР» комплектується виключно на контрактній основі, а резервісти отримають зарплатню за час відриву від виробництва.
Натомість заклики щодо оголошення обов’язкового призову можна все частіше почути в «ДНР», де недокомплект військовослужбовців становить від 40 до 70%. Відпускників та добровольців, за рахунок яких комплектуються армії проросійських сепаратистів, стає все менше. Потрібне нове гарматне м’ясо, бажано з місцевих, аби зав’язати конфлікт з Україною на крові.
За законом «ДНР» «Про військовий обов’язок і військову службу», прийнятого в 2015 р., «в період воєнного стану та у воєнний час військовий обов’язок громадян визначається Конституцією, законами, іншими нормативними правовими актами Донецької Народної Республіки і передбачає призов на військову службу під час мобілізації, в період воєнного стану та у воєнний час; проходження військової служби в період мобілізації, в період воєнного стану та у воєнний час; військове навчання в період воєнного стану та у воєнний час». Чи є воєнний стан сьогодні в ДНР, здається, зайве питання, зважаючи на риторику та формальні ознаки (наприклад, комендантську годину).
Збори резервістів. Акцент на молодь
Не обійшли мобілізаційні заходи й університети «ДНР». Студенти, які сьогодні знаходяться на зимових канікулах, проходять військові збори не за повістками з воєнкоматів, а «добровільно» (так було й рік тому).
Крім того, триває системна мілітаризація ВНЗ. Так до століття створення Всеросійської надзвичайної комісії на юридичному факультеті “ДонНУ ДНР” була організована конференція з профільним Міністерством державної безпеки «ДНР». На сайті університету спочатку з’явилось, а потім було видалено повідомлення про день відкритих дверей на новоствореному факультеті «МДБ».
Подібний факультет існував на базі іншого донецького вишу – Донбаською юридичної академії. Натомість деградація “ДонНУ ДНР” триває через подальшу прив’язку його до «Руського миру» через, наприклад, зустрічі студентів з «легендарним сербським снайпером Деяном Беричем». Цікаво, чому він зможе навчити молодь?
Час для мобілізаційних заходів обраний вкрай невдало. Росія готується до президентських виборів, очікує на зняття європейських санкцій за ініціативи групи дружніх держав, Сурков вже погоджується на окремі «дубайські пропозиції» Курта Волкера, а вся велика країна перебуває в очікування Чемпіонату світу з футболу.
На лінії зіткнення перемир’я порушується не так часто – максимум до 5 разів на добу, а бравадні заяви про зайняття ЗСУ окремих селищ в сірій зоні спростовуються самими проросійськими сепаратистами (наприклад, розповсюджена 2 лютого інформація про захоплення села Катеринівка Попаснянського району, яке поширили українські ЗМІ, з точки зору Народної міліції «ЛНР», є черговою дезінформацією, так як цей населений пункт і раніше знаходився під контролем ЗСУ).
Войовничого Захарченко можуть прибрати за “луганським сценарієм”
За цих умов потрібно «розганяти зраду» самотужки, чим й зайнялись в Донецьку. Так 1 лютого з гранатомету на дистанційному керуванні була обстріляна будівля Міністерства оборони «ДНР». Звинувачення на адресу українських диверсантів лунають безглуздо навіть для самих донеччан, як й бентежить той факт, що диверсія виявилась безкровною. Проте факт обстрілу дозволив владі «ДНР» посилити заходи безпеки в Донецьку. Ворог вже близько…
Цікавим виглядає розбіжність у поведінці Захарченка та Пасічника під час проведення мобілізаційних заходів в «республіках». В той час, як Пасічник заспокоює шахтарські бунти (30 січня, селище Красний Партизан) як реакцію на небажання шахтарів ставати під рушницю та їхати в окопи на передову, Захарченко дозволяє собі думки про загальний призов та відпрацьовує систему роботи з міжнародними добровольцями, які стануть на захист Донбасу коли прийде час.
Зважаючи на безкомпромісність Захарченка відносно мети виконання Мінських домовленостей – реінтеграції «ДНР» в Україну, на яку сьогодні погоджується Москва, все частіше говорять про зміну на посаді лідера «республіки» за луганським сценарієм. Відчуваючи це, Захарченко мобілізує останні ресурси та демонструє активність – навіть готовий самотужки розв’язати черговий виток ескалації.
В самостійність дій лідера «ДНР» можна було б повірити, якби не пропагандистський сюжет на державному російському каналі «Росія-24», що висвітлював навчання донецьких резервістів (цікаво, що з 4 інтерв’юерів в сюжеті 2 людини мають яскраво виражений російський (принаймні, точно не донецький) акцент в мові). Головний лейтмотив сюжету – «донеччани хочуть миру, але готуються до війни».
Що це, знову подвійна гра Кремля?
І все ж нинішні мобілізаційні заходи в «ДНР/ЛНР» більше схожі на акт залякування. Не стільки України, як своїх «громадян». Вмирати за «республіку», як закликає місцева пропаганда, ніхто не хоче. А це означає, що в разі ескалації Росії доведеться знову обходитись своїми силами, зброєю та фахівцями. Чи погодиться на це Москва у своїх геополітичних амбіціях? Або сюжет вже вичерпаний, й трагікомедія під назвою «ДНР/ЛНР» добігає свого кінця?
