З наближенням теплої весни Росія все більш завзято провокує Україну на ескалацію повномасштабних бойових дій на Донбасі. Подібний тренд можна простежити як в російському медіа середовищі, яке «розганяє» плани Києва щодо військового шляху деокупації окремих районів Донецької та Луганської областей через зміну статусу АТО та розширення можливостей військових, так й у практичній площині.
Одночасно, в російський та український медіа-простір вкидаються історії про братські стосунки, на кшталт акції “давай обнимемся” (#давайобнимемся). Молоді люди в Росії зняли відео про те, як вони стоять на вулицях з плакатами “Я из Украины. Давай обнимемся”, і до них підходять обійматися радісні перехожі.
Апофеозом відео є момент, коли до хлопця з плакатом підходить бойовик з шевронами “ДНР” та “Новоросія” та обіймає його зі словами “Я вважаю, що це все політика, брат”. Тобто вулицями РФ вільно ходять молодики з символікою організації, які вбивають українців на Донбасі. Але при всьому цьому росіяни готові обіймати “братів-українців” до нестями!
Прикметно, що подібну акцію вперше росіяни розпочали в Грузії – кореспондентка державного російського каналу “Спутнік” завзято обіймалася з російськими турістами в країні, частина якої була окупована РФ в 2008 р.
Щось схоже відбувалося наприкінці 2016 р., коли РФ запустила в інформпростір пісенну акцію – на вокзалах в Росії співали українські пісні, а в Україні – відповідно російські, або радянські пісні. Професійні артисти на вокзалах починали співати пісні, їх підхоплювали інші “випадкові” перехожі і потім мережею розповсюджувалися відео про “антивійськові пісенні флешмоби”.
Шизофренія? Ні. Це – спланована стратегія Російської Федерації спрямована на розкіл та створення хаосу в українському суспільстві. Бо за вкиданням історій про братські народи стоїть конкретна мета – загарбання України. Наглядно це демонструє історія з “українськими піратами”.
“Пірати Азовського моря”
Тема «українського піратства» на минулому тижні стала головною на спеціалізованих ресурсах, присвячених «русской весне». Каталізатором появи такої дискусії стало затримання українськими прикордонниками кримських риболовів на судні «Норд» 25 березня 2018 р..
24 березня судно «Норд» вийшло з Керчі в незаконно анексованому Криму для промислу риби. Всі 10 членів екіпажу мали російські паспорти, видані в Криму після окупації півострова Росією. Вже на наступний день «Норд» був затриманий в Азовському морі українськими прикордонниками для перевірки документів.
Оскільки українська влада не визнає документи, видані після анексії (як й сам факт анексії), у прикордонників виникла ціла низка питань.
По-перше, паспорти, з їх точки зору, є недійсними, а, значить, всі дозвільні документи на рибальство також не мають законної сили.
По-друге, моряків звинувачують в порушенні порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію.
Але найбільше претензій у прикордонників до капітана судна Володимира Горбенко. Йому інкримінують статтю «Викрадення судна повітряного або водного транспорту або залізничного рухомого складу». Ця стаття має покарання до 5 років позбавлення волі.
Справа в тому, що згідно з чинним українським законодавством, будь-яке судно повинно запросити дозвіл, перш ніж вийти в море. Далі «Норд» був відконвойований в порт Бердянська, де і знаходився під арештом разом зі своїм екіпажом.
6 квітня 2018 р. суд міста Маріуполь наклав адміністративні штрафи на сімох російських моряків, які раніше були затримані українськими прикордонниками в Азовському морі. Однак під вартою продовжує перебувати капітан судна «Норд» Володимир Горбенко. Напередодні Херсонський міський суд прийняв рішення залишити його в слідчому ізоляторі до 31 травня, незважаючи на погіршення його фізичного стану (має проблеми з серцем).
МЗС Росії відправило Україні ноту протесту, а прокуратура окупованого Криму порушила справу проти Держприкордонслужби України про викрадення морського судна. Речниця МЗС Росії Марія Захарова прирівняла інцидент в Азовському морі за участі українських прикордонників до дій сомалійських піратів.
Росія може перекрити вхід в Азовське море для України
В російському інформаційному просторі вже лунають заклики покарати Україну за подібне нахабство. Серед пропонованих покарань можуть бути санкції для українських човнів в Азовському морі, але пропонуються й більш жорсткі міри. Наприклад перекрити для України Керченську протоку. Це означатиме автоматичну «смерть» для українських азовських морських портів Маріуполь, Бердянськ, Генічеськ, адже блокування майже повністю позбавить їх навантаження.
Найбільші збитки від цього понесе корпорація «Метінвест» групи «СКМ» Ріната Ахметова. Металургійні заводи цієї групи, локалізовані в Маріуполі, мають експортні замовлення, наприклад, на виготовлення корабельної сталі для Ірану.
Через будівництво арок Кримського моста висотою 33 метри кількість судів (та їх тоннажність), які можуть заходити в азовські порти, значно скоротилась. Так, за словами директора Маріупольського порту Олександра Олійника, великотоннажні судна, які возили чавун в США, а також металопродукцію на південний схід, до Китаю, В’єтнаму та Кореї вже переорієнтувалися на порти Одеси.
У міжнародних відносинах між Україною і Росією вже був прецедент перекриття Керченської протоки – 9 серпня 2017 року на 23 дня в зв’язку з будівництвом Кримського моста. Після цього Україна надіслала вимогу для виплати компенсації в розмірі 20 млн. доларів за простій портів Маріуполя і Бердянська.
У лютому 2018 року Україна звернулася до Міжнародного суду ООН в Гаазі з меморандумом про порушення Росією Конвенції ООН з морського права. У документі заявлено, що суверенні права України порушені в Чорному і Азовському морях, а також у Керченській протоці.
Раніше в 2016 році Київ подав позов до Гаазького трибуналу з морського права ООН, в якому вимагав заборони і стягнення збитків за «протиправні дії» Росії в акваторії Криму.
Нарешті, в кінці вересня 2017 року президент України Петро Порошенко доручив добитися в судовому порядку і компенсації за екологічну шкоду, яку завдає будівництво Кримського моста. Цей збиток прокуратура Автономної республіки Крим (підрозділ Генпрокуратури України) оцінила в 400 млн. доларів.
Як Україна протистоятиме Росії на морі
Україна намагається реагувати на порушення Росією прав й неконвенційними засобами, зокрема посиленням свого флоту. Після втрати багатьох великих кораблів в Криму, Київ планово розвиває «москітний флот» – сукупність швидкохідних і маневрених малих бойових кораблів, наприклад, торпедних, сторожових, ракетних, а також інших малих катерів.
З цією метою в 2018 році заводом «Кузня на Рибальскому» (колишня «Ленінська кузня») буде побудовано чотири наступних одиниці з серії малих броньованих артилерійських катерів проекту 58155, шифр «МБАК» (Гюрза-М), два десантно-штурмових катери проекту 58181 (шифр «Кентавр»), а також одне з допоміжних суден – спеціального призначення.
Крім цього, США готові безкоштовно передати Україні два 30-метрових патрульних катерів класу «Айленд» (Island) зі складу Берегової охорони США. З огляду на малу габаритність нових бойових кораблів, їх непропорційність до Чорноморського флоту РФ та неможливість ефективного стримування в Чорному морі, ймовірно припустити їх використання в акваторії Азовського моря, зокрема проти створеної в окупованому Новоазовську російської проксі – «Азовської флотилії «ДНР»».
Росія не полишає ідею сухопутного коридору в Крим
Необхідно відзначити й інше опосередковане значення російської блокади Азовського узбережжя України. Своїми діями Росія намагається дестабілізувати ситуацію в економіці та підбурити настрої населення Приазов’я, яке все ще (на четвертий рік війни!) є переважно проросійськи орієнтованим. Падіння виробництва заводів важкої індустрії Маріуполя відіб’ється на добробуті тисяч сімей цього прифронтового міста (знаходиться лише за 20 км. до лінії зіткнення) та регіону. Проте плани Кремля значно ширші.
Москва стратегічно зацікавлена в перетворенні Азовського моря на внутрішні води. Будівництво сухопутного коридору, який з’єднає «ДНР» з Кримом, є давньою мрією російських військових планувальників та різних прибічників створення «Новоросії» та Сході та Півдні України.
Південь Запорізької області є зоною найбільшого ризику активізації підривної та диверсійної діяльності російської агентури в найближчий час. Центром подібних зусиль може стати місто Мелітополь.
Між цим містом та Запоріжжям завжди існувала конкуренція за першість в межах області. 5 квітня 2014 р. в Мелітополі відбувся масштабний мітинг «за Росію», інспірований лівими силами та російськими спецслужбами. Тоді планам «руської весни в Мелітополі» не сталось бути реалізованими.
Проте людський потенціал, організаційні спроможності, проросійська орієнтація населення нікуди не поділись, про що свідчить організація 9 травня 2017 р. ходи «Безсмертного полку». Пропагандистські змонтовані ролики з цього приводу ви зможете легко знайти на Youtube.
В листопаді 2017 р. масло в полум’я підлив народний депутат України Євген Балицький, який дозволив собі висловлювання про можливість покинути Україну разом зі своїм мажоритарним округом – містом Мелітополем Запорізької області.
На це тоді відразу зреагували росіяни – депутат Державної Думи РФ Андрій Козенко пообіцяв ініціювати зміну адміністративних кордонів Республіки Крим з включенням міста Мелітополя в разі відповідного волевиявлення його жителів.
Коли саме станеться активізація проросійських сил в регіоні передбачити складно. Єдине що зрозуміло, вона має бути масштабною, координованою (одразу в кількох містах області) та накладеною на соціально-політичну та економічну невдоволеність населення. Подібні дії в тилу української армії (основні її сили природньо знаходяться ближче до Маріуполя) можуть мати деморалізуючий ефект та підірвати її боєздатність на азовському напрямку.
Ймовірно, що основні плани з дестабілізації можуть бути прив’язані до електорального циклу в Україні, зокрема проміжку часу між президентськими (в березні 2019 р. ) та парламентськими виборами (восени 2019 р.). Найбільш небезпечні дати: кінець квітня – початок травня (п’яті роковини одеської трагедії 2 травня, святкування 9 травня). Ескалація цього року малоймовірна через проведення Росією Чемпіонату світу з футболу. Хоча від Путіна можна чекати чого завгодно.
