Реформа української судової системи «по-зеленськи»

4 листопада 2019 року Президент України підписав суперечливий законопроект №1008 «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування». Вони мають на меті перезавантаження судової реформи, розпочатої Петром Порошенком. Разом з тим, законопроект вже встиг викликати занепокоєння у низки вітчизняних та міжнародних експертів.

Цілком очевидно, що реформування судової гілки в Україні залишається одним з найбільш актуальних і болючих запитів у нашому суспільстві. З огляду на те, що нова влада ратувала перед своїми виборцями за справедливий і незалежний суд, перезавантаження української Феміди не стало несподіванкою. Тим не менше, залишається відкритим питання про те, наскільки відповідні зміни здатні реально забезпечити незалежність українських судів.

«Нове дихання» старої судової системи: менше народу – більше кисню

Законопроект був ухвалений у другому читанні Верховною Радою 16 жовтня 2019 року. За нього віддали голоси 236 народних депутатів. З огляду на те, що ініціатор законопроекту – Президент, його підтримали голосами лише представники від «Слуги народу» і деякі позафракційні депутати. Серед основних нововведень у рамках закону – скорочення складу Верховного Суду зі 192 до 100 суддів. Їхній оклад також зменшується – вони отримуватимуть 55 (бл. 106 тис.грн.), а не 75 (бл.145 тис.грн.) прожиткових мінімумів.

Скорочується і склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) з 16 до 12 членів, які тепер будуть обиратися за результатами конкурсу. Конкурсна комісія буде утворюватися Вищою Радою правосуддя (ВРП) і складатися з шести осіб. Троє з них обиратимуться Радою суддів України, інші три будуть представлені міжнародними експертами, що мають право вето на будь-яку фігуру. Крім того, відтепер на керівників ВККС розповсюджуються заходи з очищення влади (люстрації).

Законом передбачається створення Вищою Радою правосуддя комісії з питань доброчесності та етики, яка також складатиметься з трьох представників ВРП та трьох міжнародних експертів. Комісія буде стежити за доброчесністю суддів Верховного Суду, ініціювати притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів, членів ВККС і ВРП. Реформа обґрунтовується низьким рівнем довіри громадян до органів суддівського самоврядування, які до того мали широкі повноваження щодо відбору і кваліфікаційного оцінювання суддів.

(Не)залежність нового українського суду

Попри те, що задекларовану мету судової реформи неможливо не поділяти, існує ряд питань, які ставлять під сумнів деякі положення закону. Відтак, скорочення кількості членів Верховного Суду суттєво сповільнить оперативність розгляду справ (яких наразі там за різними оцінками близько 70 тисяч). А зменшення окладів суддів здатне стати одним із додаткових чинників поширення випадків корупції у відповідних установах.

Інші претензії стосуються відсутності прописаних процедурних моментів переходу на нову судову систему (мова йде про припинення повноважень чинної ВККС). По суті, Комісія не зможе за декілька місяців закінчити конкурсний відбір суддів, який вже розпочатий. І це спричинить кадровий голод у судах першої та апеляційної інстанцій, де сьогодні не заповнено близько 2000 суддівських посад. До того ж, процедури звільнення попередніх членів ВРП та ВККС можуть успішно оскаржуватися в сумнозвісному Окружному адміністративному суді міста Києва.  

Не дивно, що відповідні зміни викликали критику у голови Верховного Суду Валентини Данішевської, яка виступила категорично проти реформи. Так само негативно сприйняли реформу міжнародні партнери України, а саме Представництво ЄС в Україні, Посольство Канади, Рада Європи та Моніторинговий комітет ПАРЄ. Представники з відповідних установ висловили занепокоєння щодо подальшої незалежності суддів в Україні. Зокрема, мова йде про відсутність чітких підстав, а також прописаної процедури і термінів скорочення та нового відбору суддів Верховного Суду.

Це ж саме закидають Зеленському і вітчизняні експерти, наголошуючи на тому, що скорочення суддів викликане виключно політичними мотивами нової влади. Особливо це актуально в контексті того, що остаточні рішення у справах «Приватбанку» та виборах на окупованих територіях Донбасу залишаються за Верховним Судом. Вищу ж раду правосуддя відтепер наділили надзвичайно широкими повноваженнями, що створює умови для підпорядкування їй всієї судової системи в Україні. Таким чином, найближчим часом можна почути про кулуарну боротьбу за формування нового складу ВРП, що навряд чи наділить українську Феміду довгоочікуваною незалежністю.