Урядова перебудова, ініційована новим прем’єр-міністром Польщі Матеушем Моравєцьким, змінила форму і напрямок реалізації стратегії правлячої партії «Право і справедливість» (ПІС), особливо підкреслюючи важливість економічної модернізації та політичної стабілізації. Але якою буде зовнішня політика Польщі за уряду Моравєцького і який вплив вона матиме на українсько-польські відносини?
Орієнтованість нового уряду на технократичний розвиток ускладнила можливість для слабкої та розділеної опозиції дати ефективну стратегічну відсіч правлячим силам. Незважаючи на те, що стиль управління Моравєцького суттєво відрізняється від стилю свого попередника (Беати Шидло), нова адміністрація схиляється до наслідування ключових елементів програми ПіС під назвою «Добра зміна» («Dobra zmiana»). Коригування ж політики стосується покращення іміджу уряду та представлення його реформ у більш привабливому вигляді.
Суттєвих змін у ставленні Варшави до зовнішніх загроз зі зміною Кабінету міністрів не відбулось. На регіональному рівні характер безпекової ситуації в Європі визначається стратегічними загрозами для НАТО і ЄС, а також її відносинами з Російською Федерацією. На державних кордонах Республіки Польща існує ризик виникнення конфліктів регіонального та місцевого характеру, в які країна може бути безпосередньо або опосередковано втягнена.
Знову ж таки, поблизу польських кордонів має місце велика концентрація військових сил і засобів (зокрема на території Білорусі), що може за несприятливих умов спровокувати появу збройних конфліктів різного масштабу.
Особливо небезпечним у даному контексті для Польщі залишається збройний конфлікт на території України, спровокований РФ. З огляду на це, прем’єр-міністр Моравєцький вважає Росію найбільшою загрозою для Польщі.
Окрім традиційних геополітичних побоювань, новий прем’єр-міністр говорить й про незвичні безпекові виклики. Він захоплюється нетиповими для правого консерватора ідеалами французького економіста, критика капіталізму Тома Пікетті. Себе М. Моравєцький називає ідеалістом й говорить про такі загрози майбутнього, як роботизацію, штучний інтелект, прискорений капіталізм, зростання нерівності, над якими світ має думати вже сьогодні.
Трансатлантичний пріоритет зовнішньої політики Польщі
НАТО, залишаючись для Європи найважливішим політичним і воєнним союзом та гарантом безпеки Польщі, потребує підтримки та посилення бойових можливостей, а також солідарності всіх країн-членів при виконанні цього завдання. Суттєвою загрозою ефективному функціонуванню як Альянсу, так і ЄС, є тенденція зменшення за останній час оборонних бюджетів країн-членів.
Польща в цих умовах намагається підтримувати зусилля щодо збереження американських гарантій безпеки для Європи, американської військової присутності на субконтиненті та на своїй території.
Традиційно впродовж останнього десятиліття суттєвою загрозою економічній безпеці Польщі залишається і проблема залежності країни від імпорту енергоносіїв, де Польща також шукає підтримки з боку США.
Співробітництво Польщі з американською адміністрацією президента Дональда Трампа розвивається у позитивному руслі. США отримує підтримку від Польщі як однієї з найбільших країн у Центрально-Східній Європі на противагу «старим» європейським країнам з консервативними ліберальними цінностями. Зміни в уряді не вплинули на розвиток польсько-американських відносин. Польська ж сторона бачить можливість отримати від США традиційно бажані гарантії захисту кордонів та підвищення свого статусу в регіоні.
Рішення Варшавського саміту НАТО щодо посилення Східного флангу Альянсу через додаткове розміщення військових контингентів та посилені заходи для підвищення обороноспроможності регіональних країн-членів НАТО залишається базовим для Варшави.
Польща найближчим часом (до кінця березня) має укласти контракт на суму 4,5 млрд. доларів США на придбання ракетних систем Patriot. Закупівля відбудеться в рамках формування національної системи ППО «Вісла». Згідно з планами, на першому етапі реалізації програми Польща закупить дві батареї Patriot з ракетами PAC-3 MSE та елементами управління й системи зв’язку IBCS. Поставки цього обладнання мають відбутися у 2021-2022 роках.
Варто відзначити, що ціна на ракетні комплекси для Польщі була знижена Вашингтоном більше ніж в два рази (попередній контракт оцінювався в 10,5 млрд. доларів США). Це свідчить про те, що ситуативні кризи, на кшталт солідаризації США з Ізраїлем, пов’язаної з засудженням ухвалення закону про Інститут національної пам’яті РП (роз’яснення якого сьогодні стало найважливішою роботою польських дипломатів), не вплинуть на стратегічний характер двосторонніх відносин.
Суперечки Польщі з ЄС та Німеччиною
Найбільш контраверсійним є розвиток стосунків між Варшавою та Брюсселем, з огляду на зростаючий євроскептицизм Польщі. При цьому Варшава в своєму устремлінні до автономізації має природнього союзника – сусідню Угорщину.
Правлячі партії двох країн (ПіС та Фідес), що мають більше 45% підтримки населення за різними опитуваннями, мають однаковий внутрішній електоральний профайл, заснований на правому консервативному центризмі та пріоритеті національних інтересів над загальноєвропейськими нормами та цінностями.
Країни надають активну взаємну підтримку одна одній на міжнародній арені, про що красномовно свідчить ухвалення парламентом Угорщини резолюції «про підтримку Польщі у зв’язку з тиском зі сторони Брюсселя». Потенціал співробітництва може бути посилений через використання субрегіональних інституційних інструментів, зокрема у форматі Вишеградської групи, що, з часом, може перетворитись на регіональний клуб євроскептиків.
Незважаючи на це, новий прем’єр-міністр країни розцінюється в якості особи, яка здатна «перезавантажити» відносини з Європейським Союзом. Офіційна позиція трансформованого польського уряду свідчить про готовність та відкритість Варшави для переговорів з Європейською комісією.
Другорядним конфліктним треком суперечок Варшави із Європою, є конфлікт з ключовим та найбільшим інвестором польської економіки – Німеччиною. Його тріггером є питання виплати репарацій за збитки, завдані Польщі в Другій світовій війні. Розгляд цього питання був інспірований, як й закон про Інститут національної пам’яті РП, польськими праворадикалами.
Із розрахунку Сейму, Німеччина виплатила лише 1% компенсації з майже 50 млрд. доларів економічних втрат. ФРН, посилаючись на врегульованість питання ще в 1953 р., все ж не проти піти на поступки та розпочати експертну дискусію з цього приводу. Проте зазначений факт не сприятиме покращенню міждержавних відносин.
Таким чином, незважаючи на вірогідність більш позитивного розвитку діалогу Польщі з європейськими інституціями, навряд чи у найближчий час польський уряд суттєво змінить політику щодо чутливих для країни питань, які можуть загрожувати національній ідентичності та традиційним цінностям польського суспільства.
Зміни в уряді Республіки Польща демонструють бажання еліти держави продовжувати модернізацію країни в дусі правоконсервативної політики. Основні орієнтири на зовнішньополітичній арені залишаються незмінними – автономістський курс щодо ЄС з розширенням впливів та повноважень Польщі, а також стратегічна опора на США.
Україні треба зважати, що Польща, насамперед, буде відстоювати свої власні національні інтереси. І про таку звичну функцію Варшави – як адвокація України в Європі можна починати потихеньку забувати. Але від того якими будуть українсько-польські відносини залежить майбутнє усієї Центральної та Східної Європи, а в умовах російської гібридної агресії можливо й усього континенту.
